Nie jest rolą Klubu Gaudiego rozstrzyganie polsko-ukraińskich sporów politycznych. Nie mogę jednak milczeć, gdy zaczynają one wpływać na relacje między ludźmi, którzy od lat wspólnie pracują, prowadzą firmy i budują swoje rodziny.

To my, budowlańcy. List do naszych ukraińskich kolegów

Warszawa, 22 czerwca 2026 r.

Im dłużej trwa wojna na Ukrainie, tym więcej rzeczy staje się trudnych do zrozumienia. Wiem jednak, że na wojnie jako pierwsza ginie prawda. Pojawiają się emocje, wzajemne oskarżenia, uproszczenia i pretensje. Dlatego zwracam się do Was jako człowiek, który od lat pracuje z Ukraińcami i nie zgadza się na to, aby polityczne spory niszczyły relacje budowane wspólną pracą.

Jako Polak mam prawo oczekiwać szacunku dla polskiej pamięci historycznej. Uważam również, że wiele gestów i decyzji wykonywanych przez polityków po obu stronach granicy nie pomaga budować wzajemnego zaufania.

Wierzę, że historia Ukrainy jest znacznie bogatsza niż najbardziej kontrowersyjne rozdziały XX wieku. Naród ukraiński posiada własne tradycje chrześcijańskie, intelektualne i niepodległościowe, które nie zaczynają się od UPA i nie powinny być do niej sprowadzane. Już w XIX wieku wielu ukraińskich myślicieli i działaczy społecznych, związanych choćby z Bractwem Cyryla i Metodego, szukało przyszłości swojego narodu poprzez rozwój kultury, edukacji, wolności i współpracy między narodami.

Właśnie dlatego nie chciałbym, aby współczesne relacje polsko-ukraińskie były oceniane wyłącznie przez pryzmat sporów i konfliktów. W wielu firmach, warsztatach i na budowach od lat pracują razem Polacy i Ukraińcy. Wspólnie pokonują codzienne trudności, rozwiązują problemy i ponoszą odpowiedzialność za swoją pracę. Dlatego proszę, aby obecne napięcia nie stawały się powodem nieufności wobec ludzi, którzy swoją codzienną postawą zasłużyli na szacunek.

Przez ostatnie lata spotkałem wielu Ukraińców, których szanuję za ich pracowitość, odpowiedzialność i profesjonalizm. Niektórzy stali się moimi współpracownikami, niektórzy przyjaciółmi. Są również tacy, na których powrót czekam, gdy zakończy się ta tragiczna wojna.

Dlatego właśnie dzisiaj chciałbym wyrazić swoją wdzięczność i po prostu Wam podziękować.

Dziękuję za Waszą pracę, zaangażowanie i uczciwość. Dla wielu polskich firm staliście się ważną częścią zespołów. Chcę, abyście wiedzieli, że w Polsce nadal jest dla Was miejsce. Nie dlatego, że brakuje rąk do pracy, ale dlatego, że przez lata wspólnej pracy powstały relacje oparte na wzajemnym szacunku, zaufaniu i odpowiedzialności.

Spory historyczne nie mogą niszczyć wspólnot pracy budowanych przez Polaków i Ukraińców od kilkunastu lat. Politycy po obu stronach granicy mogą wymieniać się gestami i oświadczeniami. Na budowach, w warsztatach i firmach ludzie nadal muszą sobie ufać.

Marian Brudzyński
inicjator Klubu Gaudiego

Вирішення польсько-українських політичних суперечок не є обов’язком Клубу Гауді.  Проте я не можу мовчати, коли вони починають впливати на стосунки між людьми, які вже багато років разом працюють, ведуть бізнес і будують свої родини.

Це ми, будівельники. Лист до наших українських колег

Чим довше триває війна в Україні, тим більше речей стають важкими для розуміння. Проте я знаю, що на війні першою гине правда. З’являються емоції, взаємні звинувачення, спрощення та образи. Саме тому я звертаюся до вас як людина, яка багато років працює з українцями і не погоджується з тим, щоб політичні суперечки руйнували стосунки, побудовані спільною працею.

Як поляк, я маю право очікувати поваги до польської історичної пам’яті. Я також вважаю, що багато жестів і рішень, які ухвалюють політики по обидва боки кордону, не допомагають будувати взаємну довіру.

Я переконаний, що історія України значно багатша за найсуперечливіші сторінки ХХ століття. Український народ має власні християнські, інтелектуальні та державотворчі традиції, які не починаються з УПА і не повинні зводитися лише до неї. Ще в XIX столітті багато українських мислителів і громадських діячів, пов’язаних, зокрема, з Кирило-Мефодіївським братством, шукали майбутнє свого народу через розвиток культури, освіти, свободи та співпраці між народами.

Саме тому я не хотів би, щоб сучасні польсько-українські відносини оцінювалися виключно через призму суперечок і конфліктів. Не менш важливою є щоденна співпраця звичайних людей, які вже багато років вчаться разом працювати, жити поруч і будувати взаємну довіру.

У багатьох компаніях, майстернях і на будівельних майданчиках поляки та українці працюють разом уже багато років. Вони спільно долають щоденні труднощі, вирішують проблеми та несуть відповідальність за свою роботу. Тому я прошу, щоб нинішні напруження не ставали причиною недовіри до людей, які своєю щоденною працею заслужили на повагу.

За останні роки я зустрів багатьох українців, яких поважаю за їхню працьовитість, відповідальність і професіоналізм. Дехто з них став моїми колегами, дехто — друзями. Є також ті, на чиє повернення я чекаю, коли закінчиться ця трагічна війна.

Саме тому сьогодні я хочу висловити свою вдячність і просто подякувати вам.

Дякую вам за вашу працю, відданість справі та чесність. Для багатьох польських компаній ви стали важливою частиною колективів. Я хочу, щоб ви знали: у Польщі для вас і надалі є місце. Не тому, що бракує робочих рук, а тому, що за роки спільної праці між нами виникли відносини, засновані на взаємній повазі, довірі та відповідальності.

Історичні суперечки не повинні руйнувати спільноти праці, які поляки та українці будували разом протягом багатьох років. Політики по обидва боки кордону можуть обмінюватися жестами та заявами. Але на будівництвах, у майстернях і на підприємствах люди й надалі повинні довіряти одне одному.

Маріан Брудзинський

ініціатор Клубу Гауді